***

Мотанка - це лялька без обличчя. Очі, брови, вуста, ніс ніколи не промальовувалися в ляльках-оберегах. І це зовсім не тому, що наші предки не вміли малювати.

Згідно давніх вірувань, безлика лялька не зможе стати чиїм-небудь двійником, а отже - ніколи не принесе шкоди людині. Причому ні навмисно, ні випадково.

Слав’яни були впевнені: лялькам-оберегам не можна малювати обличчя ще й тому, що через очі ляльки в її господаря може вселитися злий дух. Для того, щоб наділити маленьку ляльку-мотанку великою магічною силою, на ляльковому обличчі нитками чи стрічками виплітали кольоровий хрест - давній могутній символ Сонця.

Виготовлення цієї магічної іграшки - цілий ритуал, і використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети заборонялося. Клаптики тканини рвали на менші клапті, скручували нитками - і ось вона, лялька-мотанка.

Під час створення ляльки-мотанки кожна дрібниця має своє значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (із сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині для якої робився оберіг добра і щастя, міцного здоров’я, начитували молитви. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, - і давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!

Не можна було мотати ляльку-оберіг вночі, коли відьми і русалки виходять на прогулянку.

Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, чи на завтра. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу.

Для виготовлення  мотанки-оберегу брали клаптики ношеного одягу, до того ж "щасливого" - того, який носили в найкращі періоди життя, не затьмареного ні бідами, ні хворобами чи бідністю, ви чи ваші родичі.

При виготовленні оберегів для хлопчиків чи чоловіків використовували синій, чорний і червоний кольори.  Для дівчат, жінок - білий, червоний, зелений та жовтий. Якщо іграшки-обереги робили для старших діток, їх обов’язково підзаряджали - власник ляльки-мотанки не повинен був розлучатися з нею на протязі 28 днів (місячний цикл). І господар і лялька разом їли, спали, ходили на прогулянку. Та при цьому мотанку не виставляли на показ, берегли, як зіницю ока. Вважалося, що такий оберіг служить від 3 до 7 років.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони його сну і здоров'я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток.

Спосіб простий - перекручування і перев'язування тканини. На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.

Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається «лялькою». Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці.

Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.

Тому мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями.